| |
Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння,користування та розпорядження земельною ділянкою,що перебуває у спільній частковій власності,здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором,а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо,так і разом з іншими учасниками,які вимагають виділення,а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння,користування частини спільної земельної ділянки,що відповідає розміру належної йому частки. Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки,відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями,пов'язаними із спільною земельною ділянкою,і повинен брати участь у сплаті податків,зборів і платежів,а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки. При продажу учасником належної йому частки у спільній частковій власності на земельну ділянку інші учасники мають переважне право купівлі частки відповідно до закону.
Згідно ч.3 ст. 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння,користування частини спільної земельної ділянки,що відповідає розміру належної йому частки.
Відповідно до ст. 319 ЦК України,власник володіє,користується,розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 358 ЦК України,право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Статтею 358 ЦК України також передбачено,що кожний з співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі,яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Зазначені норми містить і стаття 120 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння,користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах,що не заборонені законом,зокрема із правочинів. Згідно з вимогами ст.365 ЦК України,власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Cспіввласник має,передбачене ст. 364 ЦК України,право на виділ у натурі частки із майна,що є у спільній частковій власності. зобов»язати Головне управління земельних ресурсів КМДА видати Державний акт на право власності на окремо виділену земельну ділянку площею 0,03764 га АДРЕСА_1 та зареєструвати за ОСОБА_5 право приватної власності на окремо виділену земельну ділянку площею 0,03764 га АДРЕСА_1
Виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках в натурі земельну ділянку що має форму неправильного багатокутника АЕБВЖТА та земельну ділянку площею 182,5 кв.м. Позивач суду пояснив,що підставою для його звернення до суду є та обставина,що земельна ділянка була передана бабусі та відповідачці в постійне спільне користування,їх частки виділені не були,а тому видати йому Свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку нотаріус не змогла та рекомендувала звернутися до суду.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець,який прийняв спадщину,може одержати Свідоцтво про право на спадщину.
Відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Виходячи з цього,спадкові права позивача на землю при відсутності Свідоцтва про право на спадщину підлягають захисту.
Відповідно до ст.89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності співвласникам житлового будинку.
Співвласники земельної ділянки,що перебуває в спільній сумісній власності,мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки.
Поділ земельної ділянки,яка є в спільній сумісній власності,з виділенням частки співвласника,може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток,які є рівними,якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом
Керуючись ст. 1296 ЦК України,ст.ст.89,92,121Земельного кодексу України Зобов’язати Головне управління земельних ресурсів Київської міської держадміністрації внести зміни у Державний акт на право власності на землю,виданий 25.06.1998 р. на ім’я ОСОБА_1,зазначивши,що її частка у спільній приватній власності на земельну ділянку,площею 0,0994 гектарів,що розташована по АДРЕСА_1 в м. Києві,складає 2/3 частини. невизначеність її частки у спільній сумісній власності позбавляє її можливості вільно розпоряджатися своєю частиною земельної ділянки.
Зобов'язати Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації внести зміни у Державний акт на право приватної власності на землю № 82-2-00013,виданий на ім'я ОСОБА_1 30 січня 1998р.,зазначивши,що її частка у спільній сумісній власності на земельну ділянку,площею 0,0311 гектарів,що розташована по АДРЕСА_1 у м. Києві,складає 1/2 частину.
Зобов'язати Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах провести реєстрацію виділеної частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Києві. відповідно до ст. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03 березня 2004 року №20/5. нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Відповідно до п. ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки,зокрема на підставі прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно,що є у власності двох або більше осіб (співвласників),належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи,юридичні особи,а також держава,територіальні громади,якщо інше не встановлено законом (ст. 368 ЦК України).
Ст. 372 ЦК України передбачає можливість поділу майна,що є у спільній сумісній власності між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна,що є у спільній сумісній власності,вважається,що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними,якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
До спадкоємців житлового будинку,інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою,на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку,інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою,яка необхідна для їх обслуговування,якщо інший її розмір не визначений заповітом (ст. 1225 ЦК України).
Ст. 19 Конституції України зобов'язує органи місцевого самоврядування,їх посадових осіб діяти тільки з підстав,в межах повноважень та в спосіб,які передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. З Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України,Земельним кодексом України,а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами. Відповідно до вимог ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами,юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 125 Земельного кодексу України,право власності на земельну виникає після одержання її власником документа,що посвідчує право власності та його державної реєстрації. Частина 1 статті 126 Земельного кодексу України передбачає,що право власності на земельні ділянки посвідчується державним актом. |
