До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин,який вчинено без наміру створення правових наслідків,які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким,що порушує публічний порядок,якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,знищення,пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави,Автономної Республіки Крим,територіальної громади,незаконне заволодіння ним. Правочин,який порушує публічний порядок,є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення,передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина,знищення,пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави,Автономної Республіки Крим,територіальної громади,незаконне заволодіння ним. Наявність мети,включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи,яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити,що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин,замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено,що господарське зобов'язання,що не відповідає вимогам закону,або вчинено з метою,яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності),може бути на вимогу однієї із сторін,або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання,яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються,зокрема,такі умови типових договорів і договорів приєднання,що:виключають або обмежують відповідальність виробника продукції,виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Отже,необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою,що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
На главную | К статьям |
АГЕНТСТВО НЕДВИЖИМОСТИ УКРАИНЫ. Объединение риэлторов и юристов рынка недвижимости Киева. Сopyright ©2004-2012 |